Наземне штучне Сонце - термоядерний синтез, який може стати вирішенням енергетичних проблем людства.
Чинники зростання попиту людства на електроенергію
У червні 2024 року на японському термоядерному проєкті JT-60SA сталася знакова подія: там стартували експериментальні дослідження термоядерного синтезу - технології видобутку енергії у злиттях атомних ядер. Увесь науковий світ скооперувався для побудови цього об'єкта, і дослідження на ньому можуть відкрити цілковито нову віху у сучасній фізиці й енергетиці.
Стежте за достовірними новинами тепер і в WhatsApp
Це спричинило широкий резонанс у міжнародних ЗМІ. На сторінках численних видань з'явилися заголовки, що свідчать про те, що ера термоядерної енергії вже зовсім близько.
Дослідження на JT-60SA допоможуть добудувати на Лазуровому березі у Франції надпотужний термоядерний реактор ITER, що має запрацювати за 15 років. Його вартість вже склала $20 млрд доларів, розповідає LIGA.net гендиректор проєкту П'єтро Барабаскі, і ще щонайменше $5 млрд проєкт потребуватиме додатково.
Однак в останні роки виникає чимало приватних ініціатив. Стартапи залучають фінансування від великих інвесторів, таких як Джефф Безос і Microsoft, здійснюють захоплюючі дослідження та створюють свої пристрої, які, хоч і менші за ITER, але не менш перспективні.
В Україні існує власна експериментальна термоядерна установка під назвою "Ураган-2М".
Якщо передбачення науковців підтвердяться і термоядерні технології стануть частиною енергетичного ринку, орієнтовно до 2050 року такі електростанції матимуть потенціал виробляти до 2 ГВт енергії. Це означає, що лише одна така станція зможе задовольнити 20% енергетичних потреб України.
Як це працює? Редакція LIGA.net дослідила процес термоядерного синтезу разом зі спеціалістами з ITER (Міжнародного експериментального термоядерного реактора), консорціуму міжнародних науково-дослідних інститутів Euro Fusion, Ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса (США), яка займається розробкою ядерної зброї масового знищення, Принстонської лабораторії фізики плазми (США), Інституту термоядерної науки та технологій Quantum Science and Technology Naka (Японія), Харківського фізико-технічного інституту, Всесвітньої ядерної асоціації та американської компанії Commonwealth Fusion Systems.
