Не просто прикраса, а справжній оберіг: житомирська мисткиня відроджує давню техніку вибійки - Стиль життя | Експрес онлайн

Для створення вибійки майстриня застосовує природні матеріали, такі як льон та домоткана тканина.

Рушники, серветки, одяг та екоторбинки, створені Мариною Василенко з Житомира, - справжні шедеври. Їхні орнаменти вражають своєю витонченістю.

"Моя спеціалізація — історія, тому я присвячую себе дослідженню історії та традицій нашого народу. Окрім цього, я займаюся створенням прикрас у національному стилі, використовуючи камінь, скло, льон та деревину, — ділиться Марина Василенко. — Моя зацікавленість вибійкою зародилася на початку повномасштабної війни. Побачила пост, у якому розповідалося про подарунок для тодішнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного: хустинку з оригінальним зеленим принтом, виконаним у техніці вибійки. Це надихнуло мене спробувати свої сили в цій сфері. Я почала активно вивчати інформацію з книг та інтернет-джерел, переглянула чимало відео. Після цього придбала необхідні матеріали й самостійно освоювала техніку на практиці. З часом, набувши знань та досвіду, я зрозуміла, що хочу ділитися своїми вміннями з іншими. Так виникла ідея проведення майстер-класів, на яких я не тільки розповідатиму про вибійку, а й разом з учасниками створюватиму вироби, використовуючи цю техніку".

Як відзначає наша співрозмовниця, в Україні діють майстерні, що спеціалізуються на вибійці.

Вибійка бере свій початок понад 500 років до нашої ери у Межиріччі, де майстри створювали візерунки на тканинах. Згодом через Індію та Китай це мистецтво поширилося до України. Древляни, які мешкали на території сучасного Коростеня в Житомирській області, освоїли техніку вибійки. Для фарбування вони використовували екстракти з коріння різних рослин. Процес включав використання двох дерев'яних форм, вирізьблених з м'якої деревини, часто з груші або вишні. Між цими формами розміщували тканину і дерев'яним молоточком "вистукували" малюнок. Зазвичай зображували сцени побутового життя, тварин та рослини, -- розповідає Марина Василенко. -- Древляни були відомі на всю Київську Русь своїми виробами, створеними в техніці вибійки. Але після того, як вони вбили князя Ігоря, а Ольга спалила Коростень, попит на їхню продукцію знизився, і ремесло занепало. Лише в козацьку добу вибійка відродилася на Сумщині. Одяг з вибитими орнаментами вважався статусним і його носили лише козацькі старшини та представники панського роду.

Марина Василенко каже, що, працюючи в техніці вибійки, відчуває справжнє задоволення та гордість, що відтворює забуте ремесло. Люди часто приносять майстрині готовий одяг -- штани, джинсові куртки, сукні, лляні костюми -- і просять вибити на ньому орнамент. З ним речі мають зовсім інший вигляд.

Для виконання роботи необхідні натуральні матеріали, такі як льон, домоткане полотно, а також спеціальні фарби. Серед кольорів найбільш виразними на різних тканинах є червоний, чорний, синій та зелений. Крім того, у мене вже є готові штампи з дерева або фанери, які зображують берегинь, зірки, хрести, пташок і квіти. Кожен орнамент має своє особливе значення. Наприклад, зірка символізує сонце на землі, дерево та птахи -- родину і покоління, а берегині виступають як символ захисту, що походить з дохристиянської епохи. Важливо, щоб орнамент чітко відбився, тому необхідно добре придавлювати штамп," -- пояснює Марина Василенко.

Нещодавно Марина отримала замовлення від військових, які бажають мати на своїх сорочках орнамент-оберіг. Тож майстриня завжди зайнята творчою працею.

"Коли творю, молюсь про мир в Україні, думаю про нашу перемогу. Вкладаю у виріб душу та найкращі емоції. Це теж дуже важливо, і в цьому особлива магія", -- каже майстриня.