Чому підприємці стикаються з труднощами при виїзді за кордон: бюрократичні перепони на шляху до ЄС Часто для підприємців виїзд за кордон перетворюється на справжнє випробування через складнощі бюрократичного характеру. Бюрократія стає суттєвою перешкодою

Як для розвитку військово-промислового комплексу, так і для реалізації бізнес-проєктів значну роль відіграють зовнішньоекономічні операції. В умовах зниження купівельної спроможності громадян України, пошкодження інфраструктури та девальвації національної валюти, підприємці потребують можливості здійснювати поїздки за кордон.

Мета поїздки включає проведення переговорів, налагодження логістичних ланцюгів, навчання і обмін досвідом, виступи на бізнес-форумах, пошук нових ринків та інвесторів для виробництва, укладання угод і забезпечення надходження валюти в країну.

Бізнесу необхідні живі зустрічі. Досвід двох років пандемії та 2,5 року дії режиму воєнного стану свідчить, що не всі комунікації варто проводити в онлайн-форматі і не всі угоди слід візувати електронними підписами.

Їхати в Україну партнери відмовляються через безпекові ризики, а анонсована система "єВідрядження" досі не запущена. Хоча й до неї є багато запитань.

Чому компанія повинна мати мінімум десять працівників? Яка логіка стоїть за тим, щоб відпускати підприємця на тиждень, збільшуючи ймовірність його не повернення? Це явно недостатньо, коли йдеться про співпрацю з фірмами з різних куточків світу.

Я сумніваюся в ефективності розвитку бізнесу виключно з України. Цифровий формат не може повністю задовольнити потребу в міжнародній присутності. Потрібно, якщо не проживати там, то принаймні регулярно відвідувати.

Для розширення в Європейському Союзі та розбудови клієнтської мережі я отримав грант від Єврокомісії за програмою підтримки молодих підприємців. Проєкт передбачає бізнес-обмін на півроку з компанією Ardevur Commodities Holding Ltd і відкриття нашого офісу в Connecticlub у мальтійському місті Моста.

ЄС дає доступ до host entrepreneur, аби дослідити Лондонську біржу металів, Інкотермс. Перемовини про це вів з головним операційним директором і співзасновником холдингу Мілко Массіміліані. Ми обоє спеціалізуємося на експорті виливків чавуну й нержавіючої сталі, коліс для насосів, автомобільного литва.

Серед моїх ключових завдань в Ardevur – координація роботи офісу в Словаччині (компанія також має представництва в Італії, Марокко та Гонконзі). Під час війни Україна завдяки своїй географічній близькості значно збільшила обсяги імпорту та експорту зі Словаччиною, зокрема 84% цієї торгівлі становить металургійна продукція. Крім того, Словаччина відіграє важливу роль як транзитний пункт для вантажів, що прямують до Австрії та Чехії.

Говорив про це своєму давньому знайомому, першому заступникові голови обласної адміністрації. Молодий, розумний, правильно мислить. Вислухав. Жодних натяків на корупцію. Погодився, що це потужна допомога ініціативі "Зроблено в Україні". Проте є нюанс: у них "немає таких повноважень".

Добре. За мовчазної згоди обласної військової адміністрації, система "Шлях" часто використовується не тільки для службових поїздок, відряджень чиновників і депутатів, але й для недостойної втечі псевдоволонтерів від призову. Чому справжні волонтери іноді не можуть отримати такий дозвіл, тоді як ухилянти без проблем отримують його за хабарі?

Як би дико це не звучало, але нормативно-правовими актами робота військових адміністрацій у системі "Шлях" не врегульована. Зокрема - щодо принципу територіальності. Ти можеш бути зареєстрований у Києві, але податися через Сумську ОВА. Як наслідок - різні тактики.

Усі обізнані з тим, що для виїзду по гуманітарну допомогу за кордон чоловіків призовного віку має зареєструвати благодійна організація. Чимало людей знають, що можна не бути волонтером, а отримати дозвіл на виїзд за гроші. Моя колега, керівниця юридичного департаменту групи, яка інвестує в гірничо-металургійний комплекс, сказала мені: "Звернися до одного з фондів, щоб вирішити цю проблему. Питання лише в тому, скільки це тобі обійдеться".

Подібні ситуації підривають моральний дух і довіру до інституцій. Зокрема, враховуючи, що я розпочинаю сімейний бізнес з нуля, а мій батько - ветеран, який виконував бойові завдання на Куп'янсько-Лиманському, Харківському напрямках та в районі Соледару.

Проте я наполегливий підприємець, тож неодмінно розв'яжу цю задачу. Можливо, через умови бронювання або завдяки GR-процедурам однієї з бізнес-спільнот. Зупинитися означає не досягти нічого. Краще розширити бізнес на ринок ЄС, здобути досвід, повернутися з новими можливостями і продовжити завойовувати ринок, створюючи нові робочі місця.

Україна втрачає від запровадження заборон, які змушують шукати нетрадиційні шляхи вирішення питань. Коли співробітник відділу розгляду та реєстрації документів МЗС заявляє, що має 25-річний досвід роботи в міністерстві і заздалегідь впевнений у провалі моїх спроб, це абсурдно.

До слова: зв'язатися з департаментом консульських служб нереально. Спробуйте самі. Я не здивований, чому листування голови Офісу президента та неформальні контакти з радниками світових лідерів приносять більше результатів, ніж діяльність МЗС.

Коли в приймальні першого заступника міністра обіцяють допомогти й запитують документи, а потім колеги з Мальти надсилають офіційний лист і не отримують відповіді, стає зрозуміло, чому лунають заяви про те, що "МЗС не зможе утримати 7,5 млн українців за кордоном, тому необхідно створити Міністерство єдності".

Одна з радниць міністра в приватній розмові заявила, що Міністерство закордонних справ надає пріоритет у відрядженнях лише "своїм". Вона зазначила, що є посадовці, здатні забезпечити додаткову підтримку для країни, привезти допомогу, мають неповторні контакти, але з МЗС співпрацювати неможливо, оскільки там немає з ким говорити.