"Без віри це неможливо" - Яресько визначила три категорії інвесторів, які інвестують в Україну.

Російські обстріли не відлякують, а мобілізують інвесторів, які активно шукають генератори та засоби захисту своїх активів в Україні, переконана колишня міністерка фінансів України Наталя Яресько.

Яресько, яка очолювала Міністерство фінансів України на початку російського вторгнення в 2014-2016 роках і, зокрема проводила реструктуризацію боргу, в інтерв'ю журналістці Української служби Голосу Америки Оксані Бедратенко коментує нові ініціативи Києва щодо підвищення податків, принципу "воюй або працюй", реструктуризацію боргу та використання російських заморожених активів на користь України.

Після свого досвіду в Україні Яресько здійснила одну з найбільших реструктуризацій муніципального боргу в США для Пуерто-Рико, а тепер очолює ініціативу EY-Parthenon, що займається стратегіями суверенних трансформацій. Експертка впевнена, що Україна здатна запропонувати "виняткові можливості" для світової спільноти, а прагнення українців стати частиною ЄС поступово набуває реальних обрисів.

Інтерв'ю було відредаговано для покращення зрозумілості та плавності викладу.

Оксана Бедратенко, Голос Америки: Незважаючи на війну та безперервні атаки, українська економіка проявляє вражаючу стійкість. Які фактори підтримують цю витривалість економіки України?

Наталя Яресько, ексміністерка фінансів України: Основне - це український народ, український народ, який бореться за життя, бореться за краще, за кращу країну і бориться вже століттями.

На мою думку, люди володіють величезним творчим потенціалом і вміють знаходити нові шляхи: це можуть бути інноваційні технології, свіжі бренди або нові ринки, куди вони реалізують свої продукти і послуги.

Окрім цього, уряд надає підтримку бізнесу, сприяючи їхньому переїзду зі сходу до центральних або західних регіонів для перенесення виробництв. Він також забезпечує можливість отримання кредитних ресурсів разом з донорами, організовує тренінги для жінок та інші навчальні програми, включаючи курси підприємництва.

Зараз я вірю, що наша мрія про членство в Європейському Союзі стає реальністю. Український бізнес усвідомлює, що це відкриває нові ринки та підвищує конкурентоспроможність. Це означає, що нам потрібно не лише готуватися до конкуренції, а й розширювати свої амбіції, адже обсяги ринку значно зростуть, і ми станемо частиною цього великого простору. Це вже не фантазія, а конкретний процес. Хоча це не відбудеться миттєво, ми впевнені, що це можливо. Запрошення надійшло, переговори розпочаті, і ми рухаємося вперед.

О.Б.: Внаслідок обстрілів з боку Росії було знищено багато енергетичних об'єктів, і витрати на їх відновлення постійно зростають. Як до цього ставиться міжнародна спільнота? Чи викликає це занепокоєння у донорів, чи, навпаки, спонукає їх до активнішої підтримки?

Н.Я.: Я вважаю, що це має велике значення, адже електрична інфраструктура є необхідною для кожної людини. Це не просто ініціатива для бізнес-груп, а справжня програма виживання. Вони нині роблять усе можливе, щоб придбати трансформатори, генератори та інші важливі елементи, які допоможуть стабілізувати ситуацію перед зимовим сезоном.

Це завдання складне в умовах обмеженого часу. На жаль, було б доцільніше інвестувати більше в повітряну оборону, адже це могло б зменшити потребу в пошуках генераторів та трансформаторів. Наразі це є найважливішим - нам потрібно посилити повітряну оборону і отримати можливість знищити військові бази, звідки запускаються ці бомби. В іншому випадку, ми будемо постійно відновлювати зруйноване, і цей цикл не матиме кінця.

І дещо, наприклад, може бути навіть гірше, ніж просто втрата електроенергії, говоримо про Каховку, наприклад, або зараз спробували бомбувати київську дамбу. Якби вони успішно це б робили - це не тільки перекрило б електроенергію, це екоцид.

Нам потрібно більше повітряної оборони, але донори мобілізовані навколо українських пріоритетів, а українці дуже чітко говорять свої пріоритети, тобто ніхто не загублений.

О.Б.: Незважаючи на війну, ми все ще спостерігаємо за тим, що деякі приватні підприємства вкладають кошти в Україну. Що саме їх мотивує на такі рішення?

Н.Я.: Дамо приклад тих, які вже були в Україні - Coca-Cola, McDonald's розширяють і збільшують свої інвестиції, тому що вони розуміють привабливість нашої економіки, вони розуміють український народ, вони вже, скажімо, присягались Україні.

Нові інвестори, зокрема французький мільярдер, який інвестував значні кошти в телекомунікаційний сектор спільно з Horizon Capital, демонструють впевненість у потенціалі цього ринку. Вони усвідомлюють прогрес України на шляху до Європейського Союзу та вірять у майбутнє. Без такої віри досягти успіху було б вкрай складно.

Деякі інвестори вкладають кошти в компанії, що орієнтуються виключно на західні ринки. Це означає, що їм не потрібно, наприклад, покладатися на стабільність гривні, оскільки їх продукція реалізується за межами країни.

Деякі підприємства не володіють виробничими потужностями, які потребують страхування. Коли ти вкладаєш гроші в IT-сектор, ти інвестуєш у розумові ресурси, а не в нерухомість чи фабрики. Це означає, що різні види бізнесу стикаються з різними рівнями ризику.

О.Б.: Чи є міжнародні програми страхування воєнних ризиків популярними, чи, можливо, інвестори вже усвідомлюють, що ризик є невід'ємною частиною їхньої діяльності?

Н.Я.: Ситуація варіюється, але попит насправді присутній. Під час нашої конференції в Берліні, присвяченій відновленню, було озвучено, що німецькі інвестори вже вичерпали весь бюджет на страхування, який був виділений для України.

Особливо є попит від існуючих інвесторів, українців та іноземних інвесторів, які вже вклали в Україну, але є також нові.

В даний час інвесторам стикається з серйозними труднощами, оскільки багато країн мають обмеження на подорожі, зокрема щодо України. Наприклад, Державний департамент США рекомендує утриматися від поїздок до цієї країни. Багато українських компаній вважають, що ризик для своїх працівників є надто великим. Це створює суттєві виклики для бізнесу.

Лише Велика Британія роздиляє - в деякі області можна їхати, до решти - ні. Це дуже важливо, але знов відповідь одна: більше повітряної оборони.

О.Б.: Зараз "Група семи" працює над тим, щоби дати кредит Україні на 50 млрд доларів. Український прем'єр-міністр висловив сподівання, що це вже будуть гроші до кінця року без умов, щодо реформ і на будь-які цілі, як ви думаєте, це реалістичо?

Н.Я.: Безумовно, це рішення можна розглядати як початковий етап. Це кращий варіант, ніж нічого, оскільки Росія повинна заплатити за руйнування, яке вона завдала. Нам слід докладати зусиль, щоб отримати всі 300 і більше мільярдів. Якщо не відразу, то з часом - для відновлення.

Я усвідомлюю, що Україна стверджує, що не повинно бути жодних умов, і я це сприймаю. Проте з позиції донорів мені важко уявити, чи це реально. Але час покаже — до завершення року повинні виникнути певні угоди.

Щодо соціального бюджету, виконуються всі обіцянки, тому вважаю, що в цьому році фінансування буде стабільним. Проте, наскільки мені відомо, у військовій частині бюджету існує дефіцит приблизно в 12-15 мільярдів доларів. Багато донорів не підтримують військову складову бюджету, за винятком постачання озброєння. Проте ми зобов'язані забезпечувати виплати нашим військовим та їхнім родинам.

У наступному році, за інформацією Міністерства фінансів, прогнозується дефіцит у соціальному бюджеті в розмірі 15 мільярдів доларів. Я вважаю, що це оцінка, зроблена з певним запасом обережності, оскільки є ймовірність, що США можуть не надати фінансову підтримку для бюджету. Якщо ви працюєте в Мінфіні, вам важко передбачити, яка політика буде в Америці, хто стане президентом і які рішення вони ухвалюватимуть. Отже, в будь-якому випадку, необхідно шукати альтернативні варіанти.

О.Б.: Чи є реалістичними в сподівання, що Конгрес США затвердить ще один пакет для допомоги для України?

Н.Я.: Я вірю, що до кінця року буде внесено доповнення до бюджету. Я впевнена, що значна частина цих коштів піде на військову допомогу. Україні також потрібна фінансова підтримка, і це очевидно, але реальні можливості з'являться лише після президентських виборів у США в листопаді. Я вважаю, що виникнуть різні ситуації та можливості, але ми будемо боротися за ці кошти, адже для Америки це всього лише крапля в океані.

О.Б.: Значна частина кредиторів вже дала згоду на реструктуризацію боргових зобов’язань України. Якою є значимість цього рішення?

Н.Я.: Дуже важливий крок. Перш за все - це зробили вчасно до кінця домовленості про замороження платежів (за українським боргом - ред.).

97%, дали добро. Дуже добре, що наші кредитори нас розуміють. Це потрібно, щоб виконати умови МВФ, а від МВФ залежить інше - тобто Америка допомагає, коли є МВФ. Тобто це дуже важливо, щоби виконувати програму з МВФ.

Протягом трьох років планується заощадити 11,4 мільярда доларів, які будуть спрямовані на оборонні потреби, оскільки всі надходження орієнтовані на військові витрати. Це надзвичайно позитивний момент. Сподіваємося, що кредитори й надалі, якщо виникне така необхідність, зможуть зрозуміти реалії України та її можливості.

О.Б.: Міністерство фінансів України повідомило, що поряд з процесом реструктуризації також розглядається питання випуску умовних паперів. Чи можна вважати, що вони слідують тим же шляхом, що й ви під час реструктуризації українського боргу у 2015 році? Чи планують вони випустити щось подібне до ВВП-варантів?

Н.Я.: Я не ознайомлена з усіма нюансами, але мені зрозуміло, що вони... схожі на те, що ми вже мали. Не можу сказати, як саме цей інструмент функціонуватиме, однак мені відомо, що він пов'язаний із прогнозами Міжнародного валютного фонду.

На мою думку, наразі кредитори вимагають цього від практично всіх суверенних учасників, адже під час переговорів ти підкреслюєш необхідність зменшення виплат за боргами на постійній основі, оскільки немає можливості їх повертати. Вони вважають, що це питання ліквідності: сьогодні ви не в змозі, але завтра, можливо, зможете. Як ми вже бачили раніше, і зараз є термін, до якого потрібно вирішити цю проблему. Варанти тут відіграють важливу роль: якщо з'явиться можливість, вони отримають свої виплати, а якщо ні – платити не доведеться. Така ситуація трапляється досить часто. Аналогічна ситуація була і в Пуерто-Рико.

О.Б.: Чи існує ймовірність, що через кілька років Україна знову звернеться до держав з проханням про реструктуризацію своїх боргів?

Н.Я.: Можливо, але коли США надають позики, а ти намагаєшся в той же час зменшити виплати за їхніми цінними паперами, це викликає певне непорозуміння в Конгресі та політичному середовищі.

Отже, необхідно залучити ці російські фінанси, а також кошти від донорів і міжнародних організацій. Однак, приватні інвестори мають велике значення, адже мова йде не тільки про кредиторів, але й про активних учасників інвестування.

Ми потребуємо сучасних технологій, інвестицій та руху до європейських стандартів. Зовнішній вплив на ринок є важливим, адже він сприяє підвищенню нашої конкурентоспроможності. Багато стверджують, що це нібито знижує нашу конкурентоспроможність, але насправді це лише зміцнює її.

Наприклад, американські міжнародні компанії, які працювали в Україні з початку, значно інвестували в розвиток своїх співробітників. Ці фахівці, отримавши цінний досвід, пішли далі, заснували власні бізнеси і активно сприяли розвитку України, використовуючи навички, здобуті в провідних компаніях. Завдяки цьому, вони внесли значний вклад у покращення ситуації в країні.

О.Б.: На сьогодні Міжнародний валютний фонд акцентує увагу на необхідності для України зміцнити свої внутрішні фінансові ресурси, зокрема шляхом підвищення податкових ставок. Яка ваша думка щодо такої стратегії в умовах війни?

Н.Я.: Це не лише підвищення податкових ставок; йдеться також про реформування митної системи та ліквідацію сірих зон у сфері оподаткування і митного контролю.

Це думка представників українського бізнесу. Якщо легально зареєстрований ресторан сплачує всі необхідні податки, тоді як сусідній заклад працює за спрощеною системою і уникає сплати корпоративного податку, то той, хто дотримується законодавства, опиняється у невигідному становищі для конкуренції.

Митниця є чимось на зразок сірої зони, яку терміново потрібно реформувати, оскільки ми знову повертаємося до політичних питань. Коли американські конгресмени усвідомлюють, що відбувається на цій території, з'являються різні оцінки: одні говорять про три мільярди, інші — про п’ять мільярдів, які мали б надійти до бюджету. Вони сподіваються, що Сполучені Штати продовжать підтримку України, а українці зможуть допомогти собі самі.

О.Б.: Чи здатне збільшення податків спонукати підприємства перейти в тіньову економіку?

Н.Я.: Це можливо, але лише в разі підвищення податків. Проте, на даний момент, я вважаю, що більшість підприємств усвідомлюють свій патріотичний обов'язок - сплачувати податки. Багато українських бізнесменів активно роблять внески, усвідомлюючи, що їхнє благополуччя безпосередньо пов'язане з можливостями ЗСУ захищати нашу країну.

О.Б.: Україна зараз балансує між необхідністю забезпечити ринок праці і забезпечити мобілізацію для війська, тепер Уряд оголосив принцип "працюй або воюй", наскільки це правильний підхід?

Н.Я.: Це дійсно складний і важкий баланс, але нам потрібно знайти хоч якусь відповідь. Я не бачу деталей у принципі "працюй або борись".

Мені здавалося несправедливим, що існує думка, ніби людина, яка отримує дохід на рівні Х, може уникати служби, в той час як ті, хто має менші фінансові можливості, зобов'язані це робити. Справедливість вимагає зовсім іншого підходу до цього питання.

О.Б.: Які, на вашу думку, ключові напрямки розвитку можуть стати пріоритетними для України в контексті відновлення економіки та забезпечення її стабільності?

Н.Я.: У період війни, на мою думку, важливо зосередитися, і уряд акцентує увагу на підготовці жінок. Я розумію, що жінки також беруть участь у бойових діях, але більшість на фронті складають чоловіки. Тому необхідно, щоб жінки виконували їхні обов'язки на виробництвах та в інших сферах діяльності.

Можливо ніхто не пам'ятає, але в Америці це було під час Другої світової війни, були такі постери: жінка отак робить (закочує рукави - ред.) , бо вона вже працює на заводі. Це дуже важливо.

По-друге, необхідно стежити за рівнем інфляції, оскільки кожен ресурс має свою вартість.

Ми також повинні активно співпрацювати з міжнародними донорами, зосередившись на наших ключових пріоритетах. Знову ж таки, говорячи про повітряну оборону, відновлення енергетичної інфраструктури до зими, а також забезпечення житлом для людей, ми маємо на увазі, що це не лише сприяє економічному розвитку, але й може переконати тих, хто виїхав, повернутися. Нам необхідно, щоб частина з них повернулася. Було б чудово, якби повернулися всі, але розуміємо, що це не станеться.

Я думаю, що приватні інвестори західні будуть просити більше позитиву по антикорупції. Україна багато що зробила, особливо з часів Майдану, створили антикорупційну інфраструктуру, використовують її, тобто люди сидять і їх знаходять і є судові рішення, тобто воно працює і добре працює.

Є в Україні дуже багато технологічних програм, так як Дія, або єВідновлення, або єЧерга, або навіть єБюджет, і це все надає прозорість, і дає громадянам можливість моніторити, і для України це завжди був один з найбільших важелів, який може зупинити корупцію. Коли все видно активісти піднімають прапор, кажуть: "Гей, що, що тут робиться?". Особливо під час війни.

Отже, ситуація виглядає багатообіцяюче, але до тих пір, поки митні процедури та оподаткування не стануть повністю прозорими, поки залишатимуться випадки тиску на бізнес, а довіра до судової системи не покращиться, інвестори будуть очікувати на краще. Ці зміни необхідно впроваджувати вже зараз, щоб заохотити інвестиції як в період війни, так і після її завершення.

Пам'ятайте, що в нас іноземні інвестиції не були дуже високі до війни, тобто війна є одна з причин, але вона не одинока. Нам потрібно далі працювати над тим, щоб покращити бізнес середовище.